ludmila-Igor Спасибо! Пусть и Вам солнышко светит, согревает нежно и с любовью.

Игорьлюдмила08.06.2017

madignano Народ мій на Голгофу йшов з хрестом, бо так у нас віддавна повелося: хрестом розходились дороги за селом, навхрест снопи стояли із колосся. У шлюбному вінку, як доля, зеленів таки отой барвіночок хрещатий. Таки хрестом сорочки для синів одвіку шила українка-мати. Бо скільки раз при світлі каганця вона нитки на полотні хрестила, то стільки раз ріднесеньке дитя в далекий шлях життя благословила. Текст, що розкривається І ми несли свій хрест у вишитті. Він був, коли, здавалося, нічого вже не було. Здавалось, всі святі уже давно зреклись народу мого. Той мамин з оберегами рушник, та мамина сорочка-берегиня на всіх шляхах, кривавих та страшних, нас сотні раз хрестами осінила. Німіє світ, зомлівши від краси червоно-чорних українських взорів. А там – хрести, хрести, хрести... молитвами за нашу долю й волю. Є настил, гладь, стебнівка та низинка, фантазія людська не знає меж... Хрестом я доням шила сорочинки. Ви – українки! То несіть свій Хрест! автор: Гречуха Лідія Романівна

Tamara Romanyuk25.05.2017

cdv7444 beautiful

Cecile Devel25.05.2017